Старша дочка одних з засновників містечка для вампірів, тоді це ще було людське поселення. Батьки Луни почали створювати щось нове, спираючись на недовготривале життя людей але щось, пішло не так й з годом люди стали питатись: "Чому вони не старіють?". Й через деякий час люди напали на родину. Тоді Луна вже була народженна та бачила ті жахи, а її сестра ще була дуже маленькою. Родині прийшлось тікати але люди все одно їх знайшли та підпалили місце, де родина ховалась. Будучи маленькою Луна змогла вибратися із домівки з сестрою але батьки - ні. 
С тих пір про ті дні Луна згадує через шрами від опіків на тілі сестри та на собі.Луна швидко зрозуміла куда слід йти, а куди ні. Дівчина захищала себе й сетру від людей але й від вовкулак, чаклунів. З роками Лу перестала довіряти усім, закрилася в собі та єдине, що їй подобалось - малювати.
Коли молодша сестра вже підросла, Вони знов опинилась у тому селище, де вже не було людей, а були вампіри. Дівчата там й осіли у вампірському логові. Старша почала малювати й згодом, через молодшу, продавати свої картини через інтернет. Але вона так й не навчилася довіряти живим істотам.